«Зараз або ніколи», – твердо вирішив для себе Мирослав Іванович, і у 2014 переїхав до м. Дніпра. Тепер він – переселенець.

Колись чоловік здобув духовну освіту, закінчив  семінарію та духовну академію. Має хобі – реставрувати храми. У рідному Луганську пан Мирослав власними силами збудував православну церкву Київського патріархату.

Сталося так, що під час будівництва чоловік серйозно пошкодив ногу. Згодом її довелося ампутувати, і сьогодні пан Мирослав пересувається на протезі.

Перебуваючи у селищі Таромському, почув про роботу Карітасу Донецьк, зокрема, про напрям «Домашня опіка». Зателефонував.

Тепер Мирославу Івановичу допомагає соціальний працівник Тетяна Воронич, яка піклується про нього – слідкує за рівнем цукру в крові, купує необхідні ліки. Тетяна прибирає помешкання, закуповує продукти харчування, а ще – слухає розповіді підопічного про цікаве та складне життя, розраджує та підтримує.

Адже це так важливо –  бути поруч у потрібну мить…