У дитинстві пан Зіновій хотів стати віртуозним музикою. Його гра на акордеоні запалила не одне весілля. Проте нещаслива випадковість назавжди перекреслила його мрію.
Зіновію Олексійовичу – 67, і він повністю незрячий. Бачить лише розмиті плями світла, але тішиться й тим. Зір втрачав поступово. Усе почалося у шкільні роки, коли під час дитячих пустощів хлопчику кинули камінцем у око. Біль тривав недовго, та й із зором наче усе було в порядку, тому на сполох бити ніхто не став. Окрім маленького Зеника, в сім’ї було ще дев’ятеро дітей, яких треба було пильнувати. «Бігає дитя та й бігає, бачить – та й добре, що бачить» – казала мати.
Через деякий час хлопчик перестав бачити на ліве око. Лікар розвів руками: зір уже не повернути, від удару відмер нерв. А у 16 років сталося відшарування сітківки правого ока. Далі – катаракта, дистрофія сітківки, операції. Каже, що коли повністю осліп, не знав, куди себе діти від переживань, серед ночі прокидався від кошмарів. У 1973 році почав працювати у центрі для сліпих, який відвідує і сьогодні.
Пан Зіновій дуже любить читати, зокрема історичну літературу. Як тільки випадає нагода, слухає книги про героїчне минуле рідної землі. Каже, що це велика честь – мати можливість дізнатися про подвиги своїх предків. Колись щодня слухав вінілові платівки, а зараз не уявляє свого життя без радіоприймача, звучання якого рятує від нудьги та мимовільної туги. Та чоловік старається не сумувати, береже у собі вогник оптимізму. «Життя – це постійна боротьба. Буває і добре, і зле, до усього потрібно бути готовим».
Зіновій Олексійович добре орієнтується в квартирі, буває, що й сам собі готує. Чоловіка час від часу навідує брат, із яким він гуляє, закуповує продукти харчування, просто розмовляє. Деколи вони удвох їдуть до батьківської хати. Інші члени великої сім’ї пана Зіновія або померли, або зайняті своїми турботами, та чоловік вдячний, що хоч із кимось із рідних бачиться.
Уже п’ять років Зіновія Олексійовича відвідують працівники Карітасу, усіляко допомагаючи йому в побуті: готують, наводять лад у домі, сплачують комунальні послуги, і це неабияк полегшує старенькому життя. Працівниці Центру догляду вдома піклуються про його здоров’я, купуючи та допомагаючи приймати необхідні ліки, виходять разом із чоловіком на прогулянки та завжди підтримують цікавою бесідою і теплим словом, що він дуже цінує. «Вони добрі жінки, турботливі, розуміють мою біду. Я їм за це від щирого серця дякую».…
На базі Івано-Франківського Карітасу діє Центр догляду вдома. Під нашою опікою – 127 осіб. Ми потребуємо підтримки, щоб надавати самотнім, хворим людям похилого віку допомогу у вигляді медикаментів, продуктів, предметів першої необхідності, реалізації догляду нашими працівниками. Тому просимо всіх небайдужих долучитися до благодійної допомоги.
Пожертви можна надсилати за такими реквізитами:БО «БФ «Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ»ЄДРПОУ 13652164
Картковий рахунок: 5169 3305 2156 5058UA 41 336677 0000026001052545085
Призначення платежу: благодійна допомога для важкохворих