Пані Тамарі 73 роки, наразі вона разом з літньою матусею мешкає в містечку для переселенців у м. Дніпро.
«Важко було їхати з рідного Луганська, але ще важче було лишатись під обстрілами», – згадує літня пані. Переїзд був необхідний – нове місце, нове життя. В модульному містечку їм надали окрему кімнату у гуртожитку. Здавалося, що все це ненадовго та найближчим часом буде можливість повернуться додому. Але ця кімната стала для жінок єдиним прихистком на сьогодні.
Внаслідок хвороби, два роки тому, пані Тамара втратила ліву нижню кінцівку. Стало важко вести хатнє господарство, бути на зв’язку із суспільством. Від знайомих у модульному містечку дізналася про діяльність благодійного фонду Карітас та звернулася до домашньої опіки.
Соціальна працівниця Наталя Вітрова піклується про літніх жінок. Допомогає вести хатнє господарство, закуповувати ліки, продукти харчування, сплачувати комунальні рахунки, ділиться своєю душевною теплотою та підтримкою.
Пані Тамара каже: «Ми безмежно вдячні Карітасу Донецьк та Домашній опіці за те, що не лишають нас на одинці з нашими проблемами. Це єдиний фонд, який досі надає послуги та підтримку для вимушено переселених осіб».