Пані Людмила народилась в Луганську. Коли почалась Друга Світова війна їй було 3 роки, працюючих батьків евакуювали в Алтайський край в м. Барнаул. Там вони продовжили працювати, а пані Людмила ходити до садка, а згодом і до школи.
⠀
Вже в 1952 році сім`я переїхала на Батьківщину та зупинилася у м. Дніпропертровськ. А через декілька років пані Людмила вступила в технікум, а після його закінчення її направили до Челябінської області, де вона працювала техніком-конструктором. А згодом, вступила до інституту вже в Дніпрі.
⠀
Все своє життя пані Людмила працювала на посаді інженер-конструктор, трудовий стаж склав 46 років. За важкий труд та самовіданну працю отримала ордена.
⠀
Все своє життя вона працювала і ніколи було слідкувати за своїм здоров`ям, а вже коли вийшла на пенсію, постійне навантаження на ноги дало ускладнення.
⠀
Від своєї найкращої подруги пані Людмила дізналася про Карітас Донецьк та про послуги, які там надають. Таким чином і потрапила до проекту Домашня опіка.

Пані Людмила з посмішкою каже: “Добре, що є така організація та соціальні працівники, які з радістю допомагають у всьому. Воронич Тетяна дуже щира людина, з якою неймовірно легко. Вона робить закупки продуктів, ліків, масаж, допомагає з пранням, прибирає…”
⠀
Справжня доброта вирастає з серця людини. Тож, зростайте свої теплі наміри!